ДЕНЬ ПАМ 'ЯТІ: ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ,

Романенко Олександр Трохимович народився 19 липня 1960 року у смт Стара Синява. У своєму рідному селищі він закінчив школу і був призваний до лав Радянської армії.

З лютого 1980 року по грудень 1980 року проходив службу в складі військового контингенту в Республіці  Афганістан старшим механіком-водієм. Після звільнення в запас працював на підприємствах народного господарства і здобув в цей час спеціальну освіту в Кам’янець-Подільському радгоспі- технікумі.

1987 року,  за власним бажанням,  Олександр Трохимович  знову був призваний до лав ЗС СРСР. 11 квітня наступного року закінчив школу прапорщиків Прикарпатського військового округу, отримавши військове звання «прапорщик».

Служив начальником майстерні 40-ї армії Туркестанського військового округу, пізніше призначений заступником командира розвідувальної групи 459-ї окремої роти спецпризначення  ГРУ ЗС СРСР.

         Був  добре підготовленим у військовій справі. 42 рази стрибав із парашутом.

Після повернення до рідної домівки, будучи людиною з активною життєвою позицією, став у витоків створення Старосинявської районної організації ветеранів Афганістану, яка в 1996 році розпочала свою діяльність і отримала юридичний статус.

         Як голова ветеранської організації, Романенко Олександр Трохимович надавав консультації  ветеранам війни в Афганістані, сприяв зміцненню організаційної та матеріальної бази організації, підвищенню її авторитету серед жителів району.

         Зважаючи на чесність, відповідальність, порядність, людяність, великий авторитет серед бойових побратимів, учасники бойових дій Старосинявщини у 2004 році знову обрали Романенка О.Т. головою Старосинявської  районної  організації ветеранів Афганістану.

У своїй роботі Олександр Трохимович  спирався на принципи вірності бойовим традиціям і братерства, ділового співробітництва між членами спілки, постійно дбав  про вирішення соціальних  та  побутових проблем інвалідів війни в Афганістані, учасників бойових дій, членів сімей загиблих.

         Не залишались осторонь уваги Романенка О.Т. питання увічнення пам’яті полеглих в Афганістані та тих, хто пішов з життя у повоєнний час. За ініціативи голови організації, спільно з районним управлінням освіти були започатковані спортивні змагання, присвячені пам’яті полеглих  з різних видів спорту, активно проводилась робота з виховання у молоді та підлітків селища та району почуття патріотизму та готовності до захисту Вітчизни.

За ініціативи Романенка О.Т. побудований пам’ятний знак полеглим в Афганістані та померлим воїнам-інтернаціоналістам, який відкрито  25 жовтня 2012 року.

В 2005 році у співавторстві написав книгу «Оце і є моя війна», де зібрані відомості , біографії, спогади усіх воїнів-«афганців», що проживають в Старосинявському районі. Мав на меті підготувати і другу книгу про воїнів-«афганців», що народились на Старосинявщині, але проживають за межами району.

         У 2010 році жителі Старої Синяви обрали  Романенка Олександра Трохимовича   селищним головою.   Як голова селищної ради,  Романенко О.Т.  дбав про розвиток  інфраструктури та поліпшення умов соціального життя громади.

         Як істинний патріот України приймав активну участь у Революції Гідності, неодноразово супроводжував гуманітарний вантаж для учасників Майдану та Антитерористичної операції.

         Відчуваючи потребу у захисті кордонів рідної Батьківщини та передачу свого бойового досвіду молодим захисникам Вітчизни, не дивлячись на вік і крісло голови селища, у травні 2014 року Олександр Романенко  добровільно вступив до лав  добровольчого батальйону «Донбас». Пройшовши коротку підготовку у Нових Петрівцях під Києвом, він пішов добровольцем у Національну Гвардію. Більше трьох місяців прослужив розвідником у батальйоні «Донбас» під таємним ім’ям «Скіф».  Серед добровольців батальйону «Донбас» це була справді помітна особистість: «афганець» Романенко, «камуфляж» якого завжди прикрашав орден Червоної Зірки, був для резервістів безперечним авторитетом і в бойовому навчанні, і в питаннях функціонування ротного господарства. Олександр Трохимович блискуче виявив себе під час бойових дій, беручи участь у звільненні Лисичанська, Попасної, Артемівська, Курахово та інших населених пунктів Луганщини й Донеччини. 19 серпня під час штурму Іловайська, на вістрі якого діяли бійці «Донбасу», підрозділ зазнав значних утрат. Серед чотирьох загиблих  - прапорщик резерву Романенко, який загинув смертю хоробрих від куль ворожих снайперів,    захищаючи життя своїх підлеглих. 

Україна високо оцінила подвиг героя, нагородивши Олександра Трохимовича орденом «За мужність» ІІІ ст. (посмертно).

Нагороджений орденом Червоної Зірки, орденом «За мужність» ІІІ ст.(посмертно), медаллю «За відвагу», Почесною Грамотою Верховної Ради України,  медаллю УПЦ КП «За жертовність і любов до України» (посмертно).

Згідно рішення міськради м. Золоте Попаснянського р-ну Луганської області,  вулиця  міста названа іменем Романенка Олександра  Трохимовича.

 Рішенням Старосинявської селищної ради від 22.02.2017 року № 01/2017 за особливі заслуги перед Україною та територіальною громадою, селищному голові шостого скликання (18.11.2010 – 19.08.2014) Романенку Олександру Трохимовичу присвоєно звання "Почесний громадянин Старосинявської громади " (посмертно).

Школі, в якій навчався О. Романенко присвоєно ім’я «Старосинявський НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів, гімназія» імені Олександра Романенка».

Вулиця, де народився, провів дитячі та юнацькі роки Олександр Трохимович, на сьогодні носить ім’я героя.

На фасаді адмінбудівлі Старосинявської селищної ради встановлено меморіальну дошку пам’яті селищному голові (2010-2014 р.р).

Члени Хмельницької обласної організації ветеранів Афганістану разом з головою організації Приступою М.І. у 5-ту річницю загибелі Олександра Романенка віддали шану його пам’яті. Лунали слова молитви, на холодний граніт лягали живі квіти, над пам’ятником схилилось знамено батальйону «Донбас».

У своїх спогадах про бойового побратима ветерани Афганістану та бійці батальйону «Донбас» говорили про жагу Олександра до життя, любов до рідної Батьківщини, його глибоке почуття патріотизму.

Олександр Трохимович віддав своє життя, захищаючи мир в Україні та її майбутнє. Спомин про його жертовний подвиг, мужність та самовідданість назавжди в пам’яті земляків.